“МАЛИНСЬКІ НОВИНИ” – громадсько-політична газета 23 серпня 1996

ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО

                  ТАЛАНТИ ТРЕБА БЕРЕГТИ 

“Обпалена мальва”

Галина Овчаренко не знала голодомору. Та і звідки? Адже нині їй виповнилось стільки, як Ісусу Христу, коли він пішов з життя. Звідки ж у неї оте відчуття безмежного людського горя, яке довелося пережити її прадідам, всьому народу України? Не тільки пережити, а й покласти на музику, кров'ю серця написати кантату для хору, оркестру, читця та дисканта “Обпалена мальва”, яка вразила навіть сувору конкурсну комісію, а не лише слухачів. Це була перемога. Бо якраз перед конкурсом невідомо куди зникли ноти кантати. Вона пройшла два тури, які наблизили її до фінішу. І раптом - така несподіванка. Правда, залишились чорновики, над якими треба працювати й працювати. А коли репетирувати з оркестром? Диригент навідріз відмовився: це провал, не встигнемо. Виручив однокурсник консерваторії. І тепер у них свято... Опісля концерту її оточили журналісти, посипались питання: хто вона, звідки, де стажувалась, де розквітнув такий композиторський талант... Любов до музики в неї від мами, музичного керівника дитячого садка. Галинка ще в чотири роки підбирала музику до своїх дитячих віршів. А з четвертого класу пішла у столичну дитячу музичну школу імені М. Лисенка. А потім – Київська консерваторія, де здібна дівчина навчалась на двох відділах – композиторському і органному.  Нині вона  - доцент сумського педагогічного Інституту. Молодий композитор давно на повен голос заявила про себе. ЇЇ творами захоплювались в далекому зарубіжжі, її знають в Англії, де Галина Іванівна продовжуватиме навчання. Це, так би мовити, один бік медалі. А інший... По півроку не отримує платні, де взяти гроші на дорогу до Англії? Навіть оздоровити доньку – проблема. Маленька Вікторія  - вся в маму. Піаніно, то її краща забава. А як співає! Вже не раз мала виступала по телевізору, її голосок звучав на фестивалі у столичному будинку вчених. Але чи потрібні журналістам їх проблеми? Та й вона не звикла говорити про них. А все, що думає, сказано в заключних акордах кантати.

        Навіть на останнім
                                    рубежі
        Промінь віри в нас
                              ще не погас,
Боже Україну
                               збережи
              Господи, помилуй нас.

                                                                                   Л. Іванчук